Знову січень щось мудрує,

                    Він із криги дім будує

                   Сонце хмарками закрив,

                   Щоб будинок не поплив.

                  Погукав мороза-брата,

                  Щоб шибки намалювати.

         Сучасний січень називали схуднем, просинцем, сніговиком, вогневиком, тріскуном, льодовиком,сніжнем, лютовієм тощо.

Про походження цього слова є кілька гіпо­тез. Одні вчені вважають, що воно пов'язане з серединою зими, яка розсікає навпіл найхолоднішу пору року (згадаймо поговірку: « Січень снігом січе, а мороз вогнем пече»). Дехто схильний вважати, що на кличка пішла від того, що в цей час домашнім тваринам сікли на корм гілки.      Інші пов'язують назву місяця з

лісопромислом. Саме в цей час давні ратаї

починали розчищати (сікти) деревину, щоб весною на розкорчованих  ділянках  —лісосіках — посіяти збіжжя. Ці роботи про­водили лише взимку, коли деревину було лег­ше і безпечніше спалювати. Попіл використо­вували для підживлення грунту.

Січень вважається найхолоднішою порою року. Адже на цей місяць припадає найбільше морозяних днів та снігопадів. Саме така пого­да, за довголітніми спостереженнями, віщувала добрий врожай. Тому й казали:«Хвали січень сніговий».

  - Січень не так січе, як у вуха пече.