Птаха вже починають збиратися в зграї, готуються до тривалого перельоту в теплі краї. Ще чується отовсюду їхній веселий гомін, щебетанье, які незабаром затихнуть до нової весни. Ще не почався сезон затяжних і бурхливих злив, однак небо вже зрідка супиться. Іноді на землю проливається дощ, але калюжі висихають відразу під останніми ласкавими променями сонця.

По ранках стає холодніше. Небо в цей час дивно прозоре, чисте й високе. Здається, що начебто підсилився вітер розігнав всі хмари, розметав їх по далеких куточках, щоб ніщо не заважало сонцю дарувати нам своє тепло. Поряд із червоними листами червоніють і ягоди. Всі чагарники начебто спеціально прикрасилися до початку осіни. Ягоди різних розмірів тихенько погойдуються, залучаючи уваги птахів і маленьких звірків, які роблять запаси на зиму. У повітрі коштує особливий осінній аромат: запах свіжоскошеної трави, нагрітої за літо землі й спілих яблук.

Природа одягається в яскраві осінні фарби, прагнучи покрасоваться перед приходом чорно-білої зими. Це схоже на прощальний карнавал, де золота осінь прагне показати всю свою красу. Швидкість і різкість жаркого літа йдуть, поступаючись місцем статечності й неквапливості, що більше відповідає нинішній порі року. Навіть докучливі комахи, раніше практично невловимі, тепер починають упадати в спячку. Їхнього руху, повільн і сонні, не дають забути про те, що осінь уже на порозі.

Але, перш ніж остаточно похолодає й зблякнуть яскраві фарби, має бути ще порадіти останньому привіту від теплої пори року: жіночому лету. Ця границя між літом і восени особливим-особливій-по^-особливому яскрава й помітна. Вона начебто вбрала в себе найбільш яскраві й теплі фарби, з'єднала тепло і яскравість літа з повільністю й затишком осіни. У цей час можна насолодитися останнім теплом і, під променями вже похолодів, але усе ще теплого сонечка, помріяти про майбутнє печені літі.