Футбол для когось просто гра,

В дворах у неї грають діти,

Та доки ти не був на стадіоні,

Футбол тобі сповна не зрозуміти!

О мить, коли минувши турнікет,

І більше перешкод немає,

В руці стискаєш міцно ти білет,

І швидко на свої місця рушаєш.

О мить, коли співає стадіон,

І все стороннє одразу кудись зникає,

Чув пісень я, мабуть, вже з мільйон,

Повірте, музики милішої немає!

О мить, коли забитий нами гол,

І всі ми кричимо,, мов несамовиті,

Ні, ми не дикі, просто любимо футбол,

Його, як Київ, неможливо не любити.

О мить, коли арбітр просто Вакс,

І ми його готові розірвати,

Не думайте поганого про нас,

Беземоційно неможливо вболівати!

О мить, коли суперник пресингує,

А до кінця всього лиш п'ять хвилин,

Ми заспіваєм так, що кожен нас почує,

І гравцям передасться наш адреналін.

О мить, коли свисток фінальний прозвучав,

І суддя фіксує нашу перемогу,

Команда вдячна вболівальникам і глядачам,

За те, що були поруч в радості й тривозі.

У кожного є свій життєвий шлях,

Він тернистий і проблем хватає,

Коли ж над головою майорить біло-синій стяг,

Весь світ нехай трішки зачекає!

В наших венах тече біло-синя кров,

І хоч це нервів їсть багато,

Та всі ми любимо футбол,

Одна сім'я, хіба не правда, брате?

Хтось іде в театр, інший - в ресторан,

Хтось скачки дивиться на іподромі,

Одне скажу лише я Вам:

"До зустрічі на стадіоні!"

гри, схожі на основними принципами на сучасний футбол, існували в різних народів з давніх часів. Так, серед претендентів на головний прообраз футболу є стародавні китайці (чжу-чу) давні римляни та греки (гарпастум), середньовічні італійці (кальчо), ацтеки. Проте нинішній футбол є прямим нащадком гри у м'яч в Британії. Перші правила гри, які чітко розрізняли футбол і регбі, були записані 1863 року, хоча перші футбольні клуби з'явилися дещо раніше. Футбол за встановленими правилами здобув популярність в кінці XIX-го, на початку XX-го століття. Завдяки британським морякам гра потрапила в численні портові міста світу, а звідти поширилася на територію країн Європи, Латинської Америки, Африки, Азії.

Елементи цієї гри можна зустріти у багатьох народів світу. Наприклад, в прадавній Греції великою популярністю користувалася гра в м'яча, яка входила до програми фізичних вправ гімнасій. А перша письмова згадка про гру в м'яча, що віддалено нагадує сучасний футбол, сягає 180 року до н.е. В грецькому словнику Поллукса наводяться такі дані:

Гравці ділилися на дві команди (партії), кожна з яких мала метою провести м'яча за поле суперника. Низка моментів гри певною мірою також нагадувала сучасне регбі.

Були в прадавній Греції й інші ігри з м'ячем. Встановити достеменно, яку з античних ігор в м'яча по праву можна вважати пращуркою сучасного футболу, сьогодні неможливо. Та все ж, за думкою багатьох, своїм виникненням футбол зобов'язаний в чималій мірі древньоримській грі "гарпустум", яку легіонери Юлія Цезаря завезли до Британії, Галії, та інших країн Західної Європи.

У той же час слід зазначити, що з м'ячем грали й в інших країнах. При цьому ігри були дуже популярними і мали прихильників серед різних верств і прошарків суспільства. Приміром, в Китаї грали у щось схоже на футбол ще в 4-6 ст. до н.е. Це вважалося важливим елементом військової підготовки. Історія Ханьської династії (її царювання припадає на період з 206 року до н.е. до 25 року н.е) зберігає опис гри "чжу-ке". "Чжу" значить "бити ногою", а "ке" - шкіряний набивний м'яч. Як свідчать письмові джерела, на день народження імператора дві найсильніші команди брали участь в матчі, що проводився перед імператорським палацем. Для гри спеціально готувався майданчик - між бамбуковими жердинами висотою в 30 футів натягували шовкову сітку, в якій був зроблений отвір трохи більше одного футу в діаметрі. Гравці обох команд намагалися загнати м'яча в цей отвір. Переможцям дарували квіти, фрукти, вино, їх нагороджували срібними кубками. Найбільш майстерних гравців очікувало просування по службі. Відомий випадок, коли один гравець здобув звання генерала. В той же час капітана програвшої команди піддавали публічному покаранню - побиттю.

У Японії протягом 14 століть поспіль культивували гру "комері". Для проведення улюбленої японцями гри на полі розміром близько 14 кв. м. розташовувались 8 гравців. В північно-західному куті поля ставилася осика, в південно-східному - верба, в північно-східному - вишня, в південно-західному - клен. Суть гри полягала в тім, що гравці, дотримуючись встановленої церемонії, передавали один одному м'яча.

А в Італії до сьогодні зберіглася середньовічна гра "кальчіо", котру за традицією влаштовують на площі Пьяцца делла синьорина Флоренція двічі на рік - в першу неділю травня і 24 червня. Одна з команд має назву "Б'янки" (білі), а інша - "Россі" (червоні). В кожній з них по 27 гравців, в тому числі по 15 форвардів. Інші виконують функції захисників. Вони боронять ворота, які ідуть по всій ширині поля.

І все ж дослідники стверджують, що найперші свої кроки та гра, яка через століття стала футболом, зробила ні в Європі, ні в Азії, а на мексиканській землі за 1300 років до н.е. Тут вона зародилася за назвою "пок-та-пок" задовго до виникнення держави ацтеків. Ця гра була серйозним випробуванням для гравців й вимагала від них сміливості й відмінної фізичної підготовки. Її учасники часто-густо отримували поранення, які іноді призводили до смерті - в "пок-та-пок" грали важким м'ячем з каучука. Археологічні знахідки свідчать про те, що, незважаючи на ризик, гра користувалася великою популярністю серед жителів цієї землі.

З Мексики "пок-та-пок" поступово розпоширилась по цілій Центральній Америці, поки в 16-му сторіччі її не заборонили іспанські колонізатори. Вчені вважають, що для місцевого населення гра мала особливий зміст, символізуючи тріумф світла над темрявою, життя над смертю. Під час гри її учасники видавали з себе різних богів, а круглий м'яч ніби символізував сонце. Гра полягала у тім, щоб спрямувати м'яч у невеличкий, діаметром 20 см, отвір в кам'яній стіні. Зробити це можна було лише ногами.

Футбольні знавці не без підстав стверджують, що своїх сучасних рис гра набула на Британських островах. Ногами у м'яч тут грали ще в 19 ст. і вже тоді це дуже нагадувало сучасний футбол. Коріння ж гри сягають прадавньої історії острівної держави. Одначе джерела стверджують, що ця гра долала дуже нелегкий шлях.

Так, в 101 році англійський король Едуард II видає суворий наказ, який забороняє проведення гри з м'ячем в межах міста. В архіві англійського футбольного союзу зберігся цей документ. В ньому, зокрема, йдеться: "Позаяк метушня з м'ячем спричиняє у містах великий гамір і має згубні наслідки, іменем короля забороняється під страхом тюремного ув'язнення грати в містах".

Незважаючи на це, гра в м'яч все ж торувала собі шлях. І от з 19 сторіччя, особливо з другої його половини, починається новий етап в розвитку цієї гри. Саме з цього періоду спортивний метод визнається ефективним засобом фізичного виховання молоді. В першу чергу гра в м'яч розповсюджується в англійських коледжах і університетах. Вона вдосконалюється і вже в другій половині 19 сторіччя в її змісті починають чітко виокремлюватися два напрямки - один з них підтримувався Лондонським і Кембріджським коледжами, які створили в 1863 р. футбольну асоціацію й вирішили культивувати гру з круглим м'ячем, граючи ногами; а прихильники іншого напрямку з університету міста Регбі вирішили грати в овальний м'яч, до того ж руками і ногами.

 Так наші учні теж,захищаючи школу змагалися на районних змаганнях виборовши 3 -тє місце.З чим ми їх і вітаємо!!!Бажаємо нових успіхів і звершень!!!