Ти кажеш не було голодомору?

І не було голодного села?

А бачив ти в селі пусту комору,

З якої зерна вимели до тла?

Як навіть мариво виймали із печі

І забирали прямо із горшків.

Окрайці виривали з рук малечі,

із торбиночок нужденних стариків?

Ти кажеш, не було голодомору?

Чого ж тоді, як був і урожай,

Усе сиціль викачували з двору,

- Греби, нічого людям не лишай!

Хто ж села, вимерлі на Україні,

Російським людом поспіль заселяв?

Хто? На чиєму це лежить сумлінні?

Імперський молох світ нам затуляв!

Я бачив сам оту зловісну пору

І пухлих, і померлих на шляхах.

І досі ще стоять мені в очах...

А кажеш - не було голодомору? -----------------------------------------------

Д.Білоус

День пам’яті жертв голодомору та політичних репресій

У 1922 році на просторах Євразії постало нове державне утворення - Радянський Союз. Тоді ж до його складу, після поразки визвольних змагань, увійшла і Українська держава, хоча це не було прагненням всього її народу.
Очільник Радянського Союзу, Йосип Сталін, був одержимий ідеєю створення раю на землі без Бога – комуністичної радянської супердержави. Для повної централізації влади йому потрібно було знищити другу радянську республіку – Україну як таку, яка мала глибші історичні корені свого існування і претендувала на автономність та вільний розвиток. Розрахунок був дуже простим і вкрай примітивним: нема народу, отже нема окремої країни, а в результаті - нема проблеми. Така політика в класичному розумінні цього слова означає ГЕНОЦИД.
Для введення своєї прямої влади в Україні Сталін пішов на страхітливі репресії і, зрештою, на організацію штучного голоду. Мало бути зруйноване будь-яке бажання українців на автономію чи незалежну республіку, а також будь-які прояви цих прагнень: українська мова, культура, історія та українська інтелігенція. Цинізм Сталінського вчинку полягав у знищенні стародавньої нації хліборобів найстрашнішою формою смерті – голодом. Цей злочин пізніше назвали „Голодомором" (від українського "голод" та "мор", тобто «морити голодом»).
За даними вчених, голодом були охоплені території компактного проживання українців: територія тодішньої Української Радянської Соціалістичної республіки та Кубань. Найбільше постраждали від голоду тодішні Харківська і Київська області (теперішні Полтавська, Сумська, Харківська, Черкаська, Київська та Житомирська). За різними оцінками в 1932-1933 роках загинули від 10 до 25 відсотків жителів нашої країни.
28 листопада цього року, в Україні відзначили День пам’яті жертв голодоморів і політичних репресій.
Скорботна хода з центру нашого міста пройшла до пам’ятного знаку на міському кладовищі. Жителі міста поклали вінки, вшанувавши пам’ять всіх загиблих під час тих трагічних подій. Там же відбувся мітинг-реквієм та панихида за померлими під час Голодомору.
Секретар міської ради М.І. Кревсун, заступник голови районної ради М.М. Гуральник та заступник голови держадміністрації О.С. Ковбасюк у своїх виступах відзначили, що Голодомор – одна з найстрашніших гуманітарних катастроф в історії людства. Внаслідок свідомої і чітко спланованої політики тоталітарного комуністичного режиму були знищені мільйони наших співвітчизників. За своїм вражаючим масштабом Голодомор перевищив навіть втрати нашого народу від Другої світової війни. Ми й досі переживаємо наслідки цього безжального терору, спрямованого на планомірне винищення Української нації.
Усі ми – діти і онуки тих, хто врятувався. Нас могло бути в кілька разів більше. І всі, кого ми зараз не дорахувалися – це наші рідні, чиї душі не народилися у цей світ, бо хтось хотів насильно створити «світле комуністичне майбутнє».

                   В нашій школі теж відбулися заходи,щодо пам'яті жертв голодомору. Старшокласники підготували урочисту лінійку в знак пам'яті про ті суворі часи.