11:49 Чорнобиль-слово,як набат! | |
 Атомний Вій спустив бетонні повіки. Коло окреслив навколо себе страшне. Чому звізда полин упала в наші ріки?! Хто сіяв цю біду і хто її пожне? Хто нас образив, знівечив,обжер? Яка орда нам гідність притоптала? Якщо "Наука потребує жертв",- Чому ж не вас вона перековтала?! Загадили ліси і землю занедбали. Поставили АЕС в верхів'ї трьох річок. То хто ж ви є, злочинці, канібали?! Ударив чорний дзвін... Ліна Костенко. Чорнобиль показав усьому світу, яка мала наша планета і яке уразливе людство. Ніяка система оборони, ніякі закриті-перезакриті кордони, ніякі стіни, що загороджують, на кшталт Великої Китайської, не перешкода для жахливих наслідків таких ядерних катастроф. Чорнобиль став лихом для всієї Європи. Але мені хочеться сказати, що все-таки по українському народові трагедія Чорнобиля вдарила болючіше за всіх. І чим більше часу минає після тих подій, тим гостріше ми починаємо усвідомлювати, що сталося і що могло б статися, якби не самовідданість тих людей, кого ми називаємо "ліквідаторами". Скількох з них через шістнадцять років після чорнобильської трагедії вже немає в живих, і скільки "ліквідаторів" залишилися інвалідами! Багато красивих слів було сказано про "мирний атом", що повинен прийти в кожен дім, щоб служити людям. І от він дійсно прийшов у кожен дім, але тільки зовсім не мирний... і Кожен житель нашої країни відчув біль Чорнобиля, жах і страх перед невидимим, але нещадним ворогом. Адже радіація не пощадила нікого: ні пожежників, що безпосередньо вступили в сутичку з вогнем на четвертому блоці, ні тих, хто просто знаходився неподалік. Першого травня, як ні в чому не бувало, відбулася демонстрація трудящих. Вивели на неї і дітей. Люди вийшли на першотравневу демонстрацію, не відаючи, що з 26 квітня радіоактивна чума розлетілася над Україною і Європою і що вітер жене її в невідомому для людей напрямку. Трагедія Чорнобиля багато в чому змінила наші погляди на сучасну цивілізацію, показала, що всі країни і народи світу залежать один від одного."Не спрашивай, по ком звонит колокол, он звонит и по тебе". Думку, вкладену в ці слова, що стали епіграфом до роману Е. Хемінгуея "По кому дзвонить дзвін", усвідомити і прийняти потрібно усім. Немає чужого горя, говорить народна мудрість. Тому такий одностайний був світ, коли 11 вересня 2001 року камікадзе підірвали вежі Торгового центру в Нью-Йорку. І дзвони Манхеттена тоді дзвонили не тільки за загиблими у тому пеклі, вони попереджали кожного: не відвертайся від чужого лиха, це великий гріх, не бери його на душу. Наприкінці жовтня московські дзвони оплакували тих, хто загинув у Театральному центрі на Дубровці. Але ж кожен з нас міг опинитися в цьому залі... Так і дзвони Чорнобиля сьогодні розносять світом своє тривожне калатання, оповіщаючи, що горе Чорнобиля, сльози Чорнобиля — це лихо не тільки українського народу. Це стосується кожного, хто живе на Землі. А ще дзвони Чорнобиля попереджають: "Люди! Пам'ятайте! Не дайте спалахнути на землі атомній пожежі. Вона не пощадить нікого". ******************************************************* У нашій школі також пройшли урочистості з дня памяті про Чорнобильську трагедію!
| |
|
| |
| Всього коментарів: 0 | |