Обов'язки класного керівника

 у роботі з батьками

До них належать:

• вивчення умов виховання в сім'ї;

• індивідуальна й групова робота з батьками;

• проведення тематичних батьківських зборів (1раз на чверть);

• залучення батьків до ремонту шкільних приміщень;

• залучення батьків до організації цікавої, насиченої позанавчальної діяльності;

• вплив на спілкування батьків з дітьми;

• захист інтересів і прав дитини в громадських організаціях і держав­них судових органах.

Правила спілкування із сім'ями учнів

• Класний керівнику спілкуванні з кожною сім'єю повинен бути щи­рий і уважний.

• Спілкування з батьками учня має бути не на шкоду, а на благо дитині.

• Вивчення сімей учнів повинне бути тактовним і об'єктивним.

• Вивчення сімей учнів передбачає подальшу освіту батьків і корекційну роботу.

Напрями співпраці класного керівника з батьками

Класний керівник співпрацює з батьками за такими основними на­прямами:

1. Психолого-педагогічна освіта батьків; її можна організувати за до­помогою різних форм роботи з сім'єю (індивідуальних та тематичних консультацій, батьківських зборів, тренінгів, конференцій),

2. Залучення батьків у навчально-виховний процес:

• дні творчості дітей та їхніх батьків;

• відкриті уроки та позакласні заходи,

3. Допомога в організації та проведенні позакласних справ та зміц­ненні матеріально-технічної бази школи:

• шефська допомога;

•  участь сімей учнів у керуванні навчально-виховним процесом у школі;

• участь батьків класу в роботі Ради школи;

• участь батьків класу в роботі батьківського колективу.

Способи вирішення конфлікту класного керівника з батьками:

Серед них виділяють такі:

• зведення незначних, несуттєвих проблем взаємин до жарту;

• компроміс (дії на основі взаємних поступок);

• перенесення уваги на інші, більш приємні, значні, важливі об'єкти відносин (для того щоб повернутися до невирішених проблем на хвилі доброзичливості ,спокою, педагогічного такту);

• спокійний і діловий аналіз ситуації, що склалася;

• висловлення (підкреслене) довіри, турботи, симпатії, любові до ди­тини і батьків;

• тимчасова відмова від своєї вимоги;

• залучення інших осіб (директора школи, заступника з виховної роботи, учителів-предметників, членів інших сімей) як «третейських суддів»;

• обговорення гострих проблем і питань в інших обставинах (в інший час, на іншій території, в нових незвичних формах): у бібліотеці, у сквері, вдома за чашкою чаю;

• прояв авансованої довіри, поваги, надії, віри (для батьків із неблагополучних родин);

• конструктивний діалог (привернення батьків на свій бік переконли­вими доказами, фактами);

• уміння поставити себе на місце протилежної сторони, оцінити все «її очима і розумом» та обрати на підставі цього правильне рішення й вибудувати логіку дій;

• використання методу «паралельної дії» А. С. Макаренко — вміле наведення прикладів із літератури, історії, життя, щоб батьки за аналогі­єю обрали правильну позицію;

• особистий приклад педагога в умінні використовувати всі переліче­ні способи виходу з конфлікту з метою раціональної організації розвитку дитини і класного колективу.

Методи вивчення сім’ї учня:

-         спостереження;

-         бесіда;

-         інтерв’ю;

-         анкетування;

-         твори;

-         метод узагальнення незалежних характеристик;

-         щоденник спостережень